jumpingrat (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
jumpingrat) wrote2011-04-09 11:28 pm
jumpingrat) wrote2011-04-09 11:28 pm
Entry tags:
Carmina Burana -2
Продовження, початок
II. В ШИНКУ
11. Жеврить в мені...
Жеврить в мені
Таємна злість
Й говорю я із гіркотою До серця мого:
Сотворений із пороху,
Із попелу землі,
Я є подібним до листка,
Яким лиш бавляться вітри.
Якщо манера це
Розумної людини
На скелях
Фундамент свій будувати:
То я, дурний,
Подібний до ріки,
Що не спиняється ніколи
В бігу своєму.
Я тягнуся туди,
Мов човен без людини,
Мов птах, що на повітря хвилях
Далеко ген ширяє.
Не зв'язують мене кайдани,
Не стримує мене замок,
Шукаю рівного собі
Й жене до люмпенів мене.
Тягар серйозності
Здається заважким,
Жарт і любіший, і солодший,
Ніж бджолині сота.
Наказ Венери –
Блаженне це зусилля.
Ніколи не живе воно
В похмурих душах.
Широким шляхом їду я
За юності мистецтвом,
Товаришуй мені в пороках
І не питай про доблесть.
Запраглий радощів земних утіх
Ще більш, аніж благополуччя,
Хотів би я, душею вбогий,
Зробити добре щось для тіла.
12. Колись я плавав по озерах...
Колись я плавав по озерах,
Колись я жив і гарний був,
Коли був лебедем іще.
О, бідний, бідний!
На чорно так
І сильно обсмалений!
Повар крутить мною туди-сюди на рожні,
Вогонь смалить мене з усіх боків,
І ось слуга несе мене на стіл.
О, бідний, бідний!
На чорно так
І сильно обсмалений!
Тепер лежу у мисці я!
Й не можу більш літати.
І блиск зубів я бачу навкруги!
О, бідний, бідний!
На чорно так
І сильно обсмалений!
13. Я є абат...
Я є абат
І свій конвент тримаю я
Із друзями по чарці,
Прихильність вся –
На боці ордену у кубики гравців.
Один із них мені
Візит складає ранками у шинку,
Іде він геть після вечірні
І – так забравшись, буде він
Галасувати:
Вафна! Вафна!
О що ти, пех, вчинив?
Всі радощі життя
Ти нам забрав!
14. Коли ми сидимо в шинку...
Коли ми сидимо в шинку,
Ми не питаємо про могилу,
Ми пріємо лише за грою.
Що робиться в шинку,
Коли вина багато,
Це варто взяти до уваги:
Послухайте, що скажу я.
Хтось грає, хтось п'є,
А хтось живе розкішно.
А он оті, що є при грі:
Когось роздягнуть там,
Хтось за спідничкою біжить,
Хтось загортається в мішок,
Ніхто там не боїться смерті,
О ні, навколо Бахуса йде гра.
Перше: хто платить за рахунок,
За того п'є народ безпутний,
Один раз за ув'язнених,
А потім тричі за усіх живих,
Чотири рази – за народи християнські,
П'ять разів – за померлих,
Шість – за суєтних сестер,
Сім – за розбійників.
Вісім – за братів заблудлих,
Дев'ять – за монахів, що втекли,
Десять – щоб море переплисти,
Одинадцять – за тих, що у розбраті,
Дванадцять – за тих, що в каятті живуть.
Тринадцять – за тих, що у дорозі;
І теж за папу й короля
Усі безмежно п'ють.
П'є пані, п'є і пан,
П'є лицар, п'є священник,
П'є цей, і п'ють ті,
П'є служниця, і п'є слуга,
П'є бистрий, п'є лінивий,
П'є блондин, і п'є брюнет,
П'є осідлий, п'є і мандрівник,
П'є і телепень, і п'є мудрець;
П'є бідний і хворий,
Висланець, невідомий,
П'є дитина, п'є і лисий,
П'ють єпископ і декан;
П'є сестра, п'є брат,
П'є і батько, п'є і мати.
П'ють оці, п'є й отой,
П'ють сотні, п'ють тисячі.
Без краю п'ють усі і стриму,
І п'ють вони також весело.
Ганьблять нас всі народи,
Що будемо ми бідні з того.
Нехай же ті, що нас соромлять,
Самі упадуть
І в книзі праведній
Записані не будуть!
/Далі буде/
II. В ШИНКУ
11. Жеврить в мені...
Жеврить в мені
Таємна злість
Й говорю я із гіркотою До серця мого:
Сотворений із пороху,
Із попелу землі,
Я є подібним до листка,
Яким лиш бавляться вітри.
Якщо манера це
Розумної людини
На скелях
Фундамент свій будувати:
То я, дурний,
Подібний до ріки,
Що не спиняється ніколи
В бігу своєму.
Я тягнуся туди,
Мов човен без людини,
Мов птах, що на повітря хвилях
Далеко ген ширяє.
Не зв'язують мене кайдани,
Не стримує мене замок,
Шукаю рівного собі
Й жене до люмпенів мене.
Тягар серйозності
Здається заважким,
Жарт і любіший, і солодший,
Ніж бджолині сота.
Наказ Венери –
Блаженне це зусилля.
Ніколи не живе воно
В похмурих душах.
Широким шляхом їду я
За юності мистецтвом,
Товаришуй мені в пороках
І не питай про доблесть.
Запраглий радощів земних утіх
Ще більш, аніж благополуччя,
Хотів би я, душею вбогий,
Зробити добре щось для тіла.
12. Колись я плавав по озерах...
Колись я плавав по озерах,
Колись я жив і гарний був,
Коли був лебедем іще.
О, бідний, бідний!
На чорно так
І сильно обсмалений!
Повар крутить мною туди-сюди на рожні,
Вогонь смалить мене з усіх боків,
І ось слуга несе мене на стіл.
О, бідний, бідний!
На чорно так
І сильно обсмалений!
Тепер лежу у мисці я!
Й не можу більш літати.
І блиск зубів я бачу навкруги!
О, бідний, бідний!
На чорно так
І сильно обсмалений!
13. Я є абат...
Я є абат
І свій конвент тримаю я
Із друзями по чарці,
Прихильність вся –
На боці ордену у кубики гравців.
Один із них мені
Візит складає ранками у шинку,
Іде він геть після вечірні
І – так забравшись, буде він
Галасувати:
Вафна! Вафна!
О що ти, пех, вчинив?
Всі радощі життя
Ти нам забрав!
14. Коли ми сидимо в шинку...
Коли ми сидимо в шинку,
Ми не питаємо про могилу,
Ми пріємо лише за грою.
Що робиться в шинку,
Коли вина багато,
Це варто взяти до уваги:
Послухайте, що скажу я.
Хтось грає, хтось п'є,
А хтось живе розкішно.
А он оті, що є при грі:
Когось роздягнуть там,
Хтось за спідничкою біжить,
Хтось загортається в мішок,
Ніхто там не боїться смерті,
О ні, навколо Бахуса йде гра.
Перше: хто платить за рахунок,
За того п'є народ безпутний,
Один раз за ув'язнених,
А потім тричі за усіх живих,
Чотири рази – за народи християнські,
П'ять разів – за померлих,
Шість – за суєтних сестер,
Сім – за розбійників.
Вісім – за братів заблудлих,
Дев'ять – за монахів, що втекли,
Десять – щоб море переплисти,
Одинадцять – за тих, що у розбраті,
Дванадцять – за тих, що в каятті живуть.
Тринадцять – за тих, що у дорозі;
І теж за папу й короля
Усі безмежно п'ють.
П'є пані, п'є і пан,
П'є лицар, п'є священник,
П'є цей, і п'ють ті,
П'є служниця, і п'є слуга,
П'є бистрий, п'є лінивий,
П'є блондин, і п'є брюнет,
П'є осідлий, п'є і мандрівник,
П'є і телепень, і п'є мудрець;
П'є бідний і хворий,
Висланець, невідомий,
П'є дитина, п'є і лисий,
П'ють єпископ і декан;
П'є сестра, п'є брат,
П'є і батько, п'є і мати.
П'ють оці, п'є й отой,
П'ють сотні, п'ють тисячі.
Без краю п'ють усі і стриму,
І п'ють вони також весело.
Ганьблять нас всі народи,
Що будемо ми бідні з того.
Нехай же ті, що нас соромлять,
Самі упадуть
І в книзі праведній
Записані не будуть!
/Далі буде/
no subject
мені дуже постановка нашого дніпровського театру сподобалася... латина - чудова мова для співів